Дитина-няня. Небезпечні наслідки.

Ми звикли до того, що в сім’ї, де з’являється мала дитина, старші діти опікуються малечею. Проте, коли на плечі старшої дитини лягає занадто відповідальності за молодшу, ситуація може стати критичною та призвести до сумних наслідків.

Звісно, цілком нормально, коли старші діти допомагають батькам у виконанні домашніх обов’язків, в тому числі – в догляді за маленькою дитиною. Тим більш, що в цьому навіть присутній елемент нашої національної традиції – на Русі завжди були багатодітні сім’ї, в яких батьки працювали від світанку до ночі, а старші діти були «няньками» у молодших. Але треба пам’ятати про те, що в багатодітних сім’ях і дітей було багато, тож обов’язки розподілялися між ними порівну. Та й цей факт не може виправдати порушення ролевих моделей в сім’ї.

Подібні ролеві «інверсії», нажаль, дуже розповсюджені в нашому сімейному побуті. Ролі батьків часто беруть на себе бабусі-дідусі, тітоньки, хрещені, або – старші діти. Звичайна допомога батькам нормальна, якщо вона не перетворюється в обтяжливу відповідальність старшої дитини за долю молодшого.

Як же визначити цю тонку межу між допомогою та тяжкою відповідальністю? По-перше, справа в частоті звернення до старшої дитини. Одне питання – рідкісні прохання посидіти з дитиною, поки мама готує обід, або погуляти разом на вулиці, поки мама зайшла до магазину, або забрати молодшого зі школи. А ось постійний обов’язок гуляти разом, або водити зі школи або сидіти з немовлям весь вільний час – це вже зовсім інша річ.

Окрім того, велике значення має вік старшої дитини. Ви можете довірити старшій дитині молодшого, якщо різниця між ними не менше 5-6 років. Звісно ж, не треба лишати немовля з п’ятирічною дитиною, але от семирічна дитина може постежити якийсь (короткий) час за дворічним братиком. Так само 15-річний підліток може забирати першокласника зі школи, а от десятирічній дитині доручати цього не треба.

Батьки мають пам’ятати, що для старшої дитини поява в родині іншої дитини – це завжди стрес, незалежно від того чи хотіла вона братика-сестричку, чи готували її до цього. Адже кардинально змінюється її становище в сім’ї – вона назавжди перестає бути єдиною дитиною, якій діставалася вся увага та любов батьків, бабусь, дідусів та інших родичів. Виникають ревнощі, злість, образи. Проте батьки, не помічаючи цього, ще додають дитині обов’язків, призначують відповідальним за виховання малечі. Таким чином дитина позбавляється змоги прожити своє нормальне «дитяче» життя, бере на себе батьківські функції та відповідальність за молодших дітей.

Виконуючи роль батьків, дитина позбавляється свого природного місця, тож – не може нормально дорослішати. На ній лежить непосильна для її віку відповідальність, вона не може навчитися радіти, навчитися бути спонтанною, просити про допомогу. Така нав’язана роль не сприяє й формуванню близьких, теплих відносин між самими дітьми. Старша дитина автоматично змушена відчувати образу та злість на молодшу.

Будьте уважними до своїх діточок – ознаки невдоволення дитини своїм становищем можуть бути не очевидними, адже дитина прагне виправдовувати очікування і бути слухняною. Вона може не пред’являти до вас ніяких претензій і не висловлювати образ, але стати агресивною або “несподівано” захворіти.