Дивовижне життя Ганса Крістіана.

anita 25.08.2019 Комментариев нет 1442 все, легендарная классика, развлечения, чи знали ви?,
Ім’я легендарного казкаря, який подарував світу Русалоньку, Снігову Королеву, Оле-Лукойє, Гидке Каченя, Дюймовочку та безліч інших найвідоміших персонажів, нині відомо кожному. Яким був та чого боявся цей дивакуватий та трохи незграбний геній – Андерсен?

Народився Ганс Крістіан 2 квітня 1805 року в містечку Оденсе на одному з невеличких датських островів. Батько майбутнього письменника був чоботарем, мати – прачкою, а дід – різьбярем по дереву, якого городяни вважали божевільним, адже він вирізав дивовижні фігури – птахів з обличчям людей та крилатих левів.

Маленький Андерсен був хворобливою дитиною та страждав від нав’язливих страхів, через які не міг продовжувати навчання в жодній зі шкіл, до якої потрапляв. Через це літератор до кінця життя писав із помилками, адже так і не зміг освоїти грамоту. Також більшість дитячих страхів зберіг Ганс і в дорослому віці – він панічно боявся собак, пограбувань та отруєння, боявся загинути у вогні, тому завжди мав при собі мотузку, аби при нагоді вибратися з пожежі. Майже увесь час Андерсен страждав від зубного болю, але ніколи не видаляв зуби, адже вважав, що від кількості зубів залежить його літературна плодючість.

Мало хто знає, що в 15-річному віці Андерсен дебютував на сцені Королівського Театру у Копенгагені та виконував там другорядні ролі. Також до кінця життя літератор писав п’єси та романи, намагався здобути популярності в цьому жанрі, але – марно. Світ оцінив та запам’ятав Ганса Крістіана як неповторного казкаря усіх часів. Свою першу збірку казок, яка одразу принесла авторові шалену популярність, Андерсен опублікував, коли йому тільки-но виповнилося тридцять. Але бібліографи Ганса наголошують, що писати казки той почав ще в підлітковому віці.

Дивовижно, але людина, яка все життя писала для дітей, ані сім’ї, ані дітей не мала. В щоденнику Андерсена зберігся один-єдиний запис, що стосувався романтичного боку його особистості: в 1840 році в Копенгагені він зустрів дівчину на ім’я Дженні Лінд і через три роки написав «Я кохаю!» Збереглося листування Ганса та Дженні, та носить воно виключно платонічний характер. Інших жінок в житті казкаря не було.

Жителям нашої країни дуже складно повірити, що всі казки Андерсена мають релігійний контекст, рясніють цитатами з Біблії та в кожному з його творів згадується Бог. Не дивно – в перекладах радянського часу такі настрої були неприпустимі.  Найбільш яскравим прикладом є «Снігова Королева», адже в оригіналі казки Герда кожного разу, коли їй стає страшно, починає молитися та читати псалми.

Перший пам’ятник Андерсену встановили ще за життя літератора, більш того – він сам стверджував проект. Від початку казкар мав сидіти в кріслі в оточенні дітей, але Ганс Крістіан забракував цей варіант обуреним коментарем: «В такій атмосфері  я б і слова не зміг сказати!». Тому проект переробили – бронзовий письменник й понині сидить в кріслі із книгою в руці – абсолютно самотній. Такий, яким і прожив своє дивовижне життя.