Легендарні історії: «Час мелодій»

anita 22.09.2019 Комментариев нет 1336 все, легендарная классика, развлечения, чи знали ви?,

71 рік тому було створено цю оригінальну та несподівану для свого часу музичну стрічку. Чим надихалися автори та яка доля чекала на цей яскравий мультфільм?



Прем’єра цієї веселої картини відбулася в травні далекого 1948-го року. «Час мелодій» став п’ятим та передостаннім «пакетним» анімаційним фільмом студії Disney. Як і його попередники – стрічки «Салют, друзі!», «Три кабальєро», «Зіграй мою музику» та «Веселі та безтурботні» – «Час мелодій» складається з декількох не пов’язаних між собою історій, або так званих «сегментів». Це мультиплікаційний альманах, заснований на сучасній музиці сорокових років та мюзиклах.



Перша історія, «Одного разу взимку», розповідає про двох закоханих, які вирішили покататися на ковзанах. Пізніше цей сегмент вийшов як окрема різдвяна короткометражка . Другий сегмент, «Бамбл Бугі», сюрреалістична картина, в якій бджола намагається втекти від музики. Супроводжує цей сегмент джазова версія «Польоту джмеля» Римського-Корсакова. Третя історія розповідає  про чоловіка, який все життя подорожував та садив яблуні усюди, де бував. Четвертий сегмент заснований на казці Харді Граматкі про маленький буксир, який мріяв стати схожим на свого батька. П’ята історія – переказ відомого вірша Альфреда Джойса Кілмера «Дерева». В шостій історії, наші давні знайомі –  Дональд  Дак та Хосе Каріока знайомляться із самбою. І в останній частині мультфільму розповідається про відомого ковбоя Пекоса Біллі, героя Техасу.



Стрічка нараховує чотирнадцять авторів сценарію, над нею працювали чотири режисери, три композитори та безліч аніматорів. А в озвученні картини брали участь найвідоміші співаки, актори та музиканти тих часів, серед яких – сестри Ендрюс, Рой Роджерс, Френсіс Лангфорд, Етель Сміт та ішні. Завдяки цьому мультфільм вийшов романтичним, зворушливим та веселим, а музичні мотиви джазу, блюзу, кантрі та самби створюють неперевершену атмосферу Америки 40-их.



Тож, нічого дивного немає в тому, що стрічка перемогла на Венеціанському фестивалі як найкращій анімаційний фільм. Адже і сьогодні прихильники Діснея із ностальгією та задоволенням передивляються цю яскраву, милу та трішки наївну картину.