Не бійся, крихітко!

Кожна мама іноді декілька раз на день чує від дитини сакраментальне «Мені страшно!». Приводів для страху може бути безліч – від жука-рогача, що залетів у кімнату – до кровожерливих монстрів, які нібито переховуються під ліжком. Як же розібратися в дитячих страхах і як боротися з ними?

По-перше треба розставити крапки над і. Страх – це природне людське почуття. Воно виконує кілька важливих функцій: запускає інстинкт самозбереження і змушує дитину проявляти обережність, допомагає визначити межі своїх можливостей, дозволяє гостріше відчути свою прихильність до чогось або до когось. Зміст страхів варіюється в залежності від віку і життєвої ситуації.

Найперші страхи – приблизно з 5 місяців до 3 років – пов’язані з усвідомленням себе як особистості з окремими межами. Малюк відчуває свою самотність і слабкість перед непередбачуваним навколишнім світом. Тому маленькі діти найчастіше бояться чужих людей, розлуки з батьками, темряви, висоти, гучних звуків.

Після 3 років одна з найчастіших причин появи страхів – дитяча вразливість і довірливість. Через поверхневі уявлення про життєві явища дитина легко вірить будь-яким вигадкам. Розквіт дитячого «фольклору» приходиться на 5-річний вік. У цей період дитина може, наприклад, не спати ночами, чекаючи, що в кімнату ось-ось заїде «труна на коліщатках».

Щоб допомогти дитині впоратися зі страхами, вам необхідно пам’ятати про декілька важливих складових цього процесу.

По-перше дитині потрібна психологічна підтримка. Яким би безглуздим не був страх дитини, не висміюйте його, не переконуйте в тому, що боятися соромно, тому що «вона вже велика». Підтримуйте малечу в буквальному сенсі: тримайте за руку, обіймайте.

Другий важливий момент – це інформування. Детально розкажіть дитині про те, чого або кого він боїться. Наприклад, якщо вона думає, що за нею прийде «сіренький вовчок», розкажіть про звички справжніх вовків. Виявляється, вони самі бояться шуму міста і не можуть залізти на п’ятий поверх.

Третій пункт –  звикання. Поступово привчайте дитину переносити вплив страху. Наприклад, якщо вона побоюється собак, дайте їй можливість спочатку погладити добре знайому маленьку собачку, потім разом постійте поруч з великою собакою, і т.д.

Ну і останній у черзі, але не за значенням пункт – це оцінка позитивних та негативних сторін. Коли дитина не може зважитися на якийсь вчинок, вона уявляє собі лише його негативні наслідки. («Піду кататися на велосипеді – і розіб’юся»). Зверніть її увагу на плюси, запишіть їх для наочності або намалюйте. Дуже важливо, щоб у плюсів був явна перевага.

Оточуйте свою дитину турботою, дайте відчути себе в безпеці і дуже скоро малюк впорається зі своїми страхами.