Що робити, коли дитина тебе «не чує»?

Всі батьки стикалися з ситуаціями, коли дитина ігнорує всі адресовані до неї прохання та робить вигляд, що просто не чує їх. Чому це відбувається?

Справа в тому, що принцип уваги в дорослих та дітей працює по-різному. Тому, коли дитина ніяк не хоче вас почути, ви маєте пам’ятати, що вона робить це не навмисно, а через те, що малечі інколи дуже важко сконцентруватися на ваших словах. Але як же вірно поводитися в такій ситуації? Ось декілька способів полегшити батьківську задачу та налагодити з дитиною вербальний контакт.

Звертайтеся до дитини на ім’я

Для кожної людини її ім’я – це особливий код, який активує увагу. Якщо ви хочете, щоб дитина почула ваше прохання, зверніться до неї на ім’я, переконайтеся, що вона відволіклася від власних справ та повернулася до вас.

Правильно розставляйте акценти

Спеціалісти стверджують – дитина набагато швидше реагує на прохання, якщо їй одразу зрозуміло, що конкретно вона має зробити. Якщо прохання не потребує від дитини конкретної дії («не впади», «не впусти», «не розбий»), вона може не звертати на нього уваги. Тож вчиться вірно формулювати свої прохання, робіть їх «дієвими»: замість «не впусти» – «тримай міцніше», замість «не впади» – «дивись під ноги» і т.п.

Не обманюйте

На деякі прохання дитина буде реагувати тільки до тих пір, поки не зрозуміє, що її обманюють. Наприклад – якщо ви кажете дитині, що її забере «бабай», якщо вона вчасно не ляже спати, це буде працювати доти, доки дитина не зрозуміє, що ніякого «бабая» не існує. До речі, ваш авторитет в очах малечі буде жити теж тільки до цього моменту. Тому задумайтесь, чи варто його втрачати заради тимчасового вирішення проблеми.

Збільшуйте кількість «так»

Давно помічено, що батьківське «ні» сприймається дитиною в тому випадку, якщо кількість таких категоричних «ні» не зашкалює. Найбільш адекватне співвідношення – це одне «ні» на п’ять «так». Тобто – аби дитина почула одну вашу заборону, ви маєте дозволити їй п’ять інших речей. Для цього дитячі прохання треба оцінювати з позиції «що з цього я можу дозволити, аби це не принесло нікому шкоди». Насправді, таких безпечних «так» безліч – дозвольте дитині побризкатися в калюжі, намалювати на собі візерунки, принести додому паличку або камінь, який їй так сподобався і т.п. На фоні цих нескладних «так» будь-яке ваше «ні» стане вагомішим.

Не бійтеся бути смішним

Діти обожнюють тих, хто може змусити їх сміятися. Тому, щоб прохання було менш повчальним і не викликало в дитини підсвідомого відторгнення, спробуйте вимовити його з акцентом, співуче або непомітно підкравшись і змусивши здригнутися.

Бажаємо вам налагодити теплий контакт із дитиною та завше бути почутим нею.